Якось так воно складається в житті: ти плануєш роботу, зустрічі, конференції.., а воно бац - і все перетворилося на мильну бульку. Так до нас прийшов КАРАНТИН, а за ним - дистанційне навчання.
Не знаю, як у кого, а в мене спочатку був шок. Як можна вчити когось на відстані? Що це буде за навчання? Чи будуть діти працювати? Як перевірити якість їхньої роботи? Ці та багато інших питань роями крутилися в голові, допоки не взялася за роботу.
А тоді прийшли інші запитання: де взяти час, щоб перевірити все те, що ти ж назадавав своїм учням? Як правильно перевіряти учнівські роботи? (до речі, я й досі не виробила чітке бачення підходів, а головне - виставлення оцінок учням за виконану домашню вправу!)? Як раціонально розрахувати свій та учнівський час на виконання роботи? Таких питань - просто море.
Але ж працювати треба! І тому десь на другий тиждень карантину я зрозуміла: треба включати розум і наполегливість, аби навчитися працювати по-новому!
Що я вам скажу, друзі? Усе цей учитель може опанувати - було б бажання!Тепер ми, як ніколи, до ніченьки засідаємо за комп'ютерами, вивчили і класрум, і зум, і вайбер, і скайп, і ще безліч платформ, на яких можна незгірш працювати. Та як би там не було, а живого спілкування з дітьми не замінить жодна машина! І тому я хочу на РОБОТУ!
Бережіться, дотримуйтеся всіх рекомендацій - і тоді ми всі швидше зустрінемося!!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.